Шукають інвестора для Чечельницького спиртзаводу. Чому галузь занепала та яка ситуація нині?

Альона Черніюк

З молотка вже пішло дев’ять спиртових заводів Вінниччини. Проте процес приватизації багатьох об’єктів затягується на роки.
Причини цьому — зношене обладнання, величезні борги та нестабільна ринкова кон’юнктура.
Колишні потужні гіганти, що колись давали роботу сотням людей і наповнювали бюджети громад, нині опинилися у стані повної розрухи.
Скільки держава вже виручила на приватизації і яка нині ситуація на ринку?

В Україні процес приватизації спиртових заводів стартував восени 2020 року після набрання чинності закону про демонополізацію галузі.

Першим об’єктом став «Немирівський спиртзавод», який продали за 55 мільйонів гривень при стартовій ціні 49,5 мільйона. Уже за кілька років Фонд державного майна (ФДМУ) провів понад 40 аукціонів, що принесли бюджету понад два мільярди гривень. Серед проданих об’єктів — чимало заводів із Вінниччини.

Попри те, що приватизація триває вже шостий рік, деякі колишні державні спиртові підприємства регіону досі виставляють на продаж.

Не завжди вдається передати об’єкт у приватні руки з першого разу — на це впливають різні чинники. Часто заводи перебувають у дуже поганому стані після років простою та недогляду, обладнання зношене, а будівлі потребують капітального ремонту. Через це потенційні інвестори не завжди готові брати на себе такі ризики одразу, і аукціони доводиться повторювати кілька разів.

Одним із таких прикладів є Чечельницький спиртзавод.

Тепер продають за менш ніж півтора мільйона

Фонд держмайна оголосив онлайн-аукціон з приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «Чечельницький спиртовий завод».

Дата аукціону: 27 березня 2026 року
Прийом заявок: до 20.00 26 березня
Стартова ціна: 1 148 555 гривень (без ПДВ)

Комплекс включає 37 одиниць інвентарю (машини, обладнання) та 44 об’єкти нерухомості та інфраструктури — виробничі, складські та адміністративні будівлі. Загальна площа нерухомості складає 10 884 м², а розташування охоплює такі місця:

м. Чечельник, вул. Паркова, 17 (будівлі та земельна ділянка),
с. Тартак (земельна ділянка),
м. Чечельник, вул. Орлова,
Одеська область, Кодима (зерносховище, пункт переливу та вагова).

Потужності та логістика

У ФДМУ відзначають, що поєднання виробничих потужностей на Вінниччині з активами біля залізничної станції на Одещині створює унікальний логістичний вузол для виходу на ринки півдня України.

— Величезна площа та розвинена інфраструктура дозволяють зайти в проєкт із мінімальними витратами, адаптувавши приміщення під сучасне виробництво, елеватор або великий логістичний центр, — зазначають у ФДМУ.

Чи вдасться цього разу продати Чечельницький спиртзавод, який перебуває у відверто плачевному стані з накопиченими боргами та необхідністю великих інвестицій, покаже час.

І цей об’єкт далеко не єдиний, що занепав на Вінниччині внаслідок змін у галузі та тривалої перерви в роботі.

Продажі затягуються на роки без результату

Яскравим прикладом такої долі є державне підприємство «Бджільнянський спиртовий завод» у селі Бджільня Гайсинської громади. Підприємство зареєстроване у 1994 році і спеціалізується на виробництві етилового неденатурованого спирту з вмістом не менше 80%.

Завод, площа якого перевищує сім гектарів, забезпечував близько 75 робочих місць.

У 2024 році цей завод також виставили на приватизацію. Пропонували інвесторам придбати його зі стартовою ціною 68,5 мільйона гривень. У липні та серпні того ж року Фонд держмайна знову оголошував торги, а вже у жовтні стартову ціну знизили до 34,1 мільйона гривень.

В січні та березні минулого року завод знову намагалися продати і тоді навіть завищували ціну до 72 мільйонів гривень. Попри все, завод досі не змінив власника.

За цей час борги підприємства перевищили вже 120 мільйонів гривень. Тож навіть якщо колись з’явиться інвестор, на нього очікують серйозні виклики.

Арешт і невизначене майбутнє

У історії приватизації державного майна на Вінниччині були справжні успіхи, які вселяли надію на відродження занепалих виробництв. Продажі радянських підприємств, що десятиліттями простоювали, сприймали як шанс повернути у регіон роботу, інвестиції та розвиток.

Однак реальність виявилась складнішою. Прикладом цього є ситуація навколо Юрковецького спиртового заводу. Об’єкт, розташований у селі Юрківці Могилів‑Подільського району, був виставлений на приватизацію Фондом державного майна України у жовтні 2022 року. Аукціон, який відбувся 19 жовтня 2022 року на платформі Prozorro Sale, стартував зі стартовою ціною 15,3 мільйона гривень.

Тоді й обрали переможця — ТОВ «Таймкол», яке запропонувало 34 мільйона гривень, майже вдвічі перевищивши початкову вартість лоту.

Після перемоги на аукціоні «Таймкол» уклав договір купівлі‑продажу з ФДМУ 25 листопада 2022 року. Проте процес передачі активів затягнувся: станом на вересень 2023 року інвентаризацію майна так і не завершили, а передача активів та зобов’язань нового власника не відбулася.

Також варто зазначити, що стан справ із колишніми спиртовими заводами погіршився не лише через довгі процедури передачі активів. У липні 2023 року Фонд державного майна України ухвалив рішення про ліквідацію Юрковецького спиртового заводу. Антимонопольний комітет України розпочав розгляд справи щодо можливих порушень з боку підприємства, зокрема через неповне надання інформації на запити.

При цьому вже в листопаді 2024 року Печерський районний суд міста Києва арештував і передав у управління Національному агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА) низку активів, пов’язаних із бізнесом олігарха Костянтина Жеваго — серед них і колишні спиртові заводи, включно з Юрковецьким та Уладівським (Хмільницький район).

Тобто навіть попри формальні спроби приватизації процес передачі прав на ці об’єкти призупинили, а заводи нині перебувають під контролем агентства, яке готує їх до майбутнього прозорого продажу. У практичному вимірі це накладає додаткові зобов’язання як на потенційних інвесторів, так і на державні структури, що мають забезпечити збереження майна, провести незалежну оцінку та оголосити відкриті конкурси управителів і оцінювачів.

Чому заводи опинилися на межі занепаду

Протягом кількох десятиліть Вінниччина була одним із центрів спиртової промисловості України. У різні часи на території області діяло щонайменше 11 ключових заводів — Овечацький, Гайсинський, Бджільнянський, Бершадський, Тростянецький, Немирівський, Юрковецький, Уладівський, Мартинівський та інші.

Ці підприємства були не лише потужним виробництвом. Вони формували економіку громад, забезпечували тисячі робочих місць, підтримували місцеву інфраструктуру і наповнювали бюджети.

Проте після здобуття незалежності та особливо у 2000‑х роках галузь почала втрачати свої позиції. Частина заводів зупинилася через збитковість, інші — через зміну ринкових умов. Остаточний перелом настав із ліквідацією державної монополії та реформуванням «Укрспирту», коли частину підприємств залишили під контролем державного холдингу, а решту поступово виставляли на приватизацію. Не всі об’єкти змогли стабільно функціонувати в нових економічних умовах, і багато з них опинилися в стані занепаду ще до передачі приватним інвесторам.

Щонайменше дев’ять заводів із Вінниччини були виставлені на приватизацію, яка загалом не дала очікуваного ефекту. Лише кілька об’єктів змогли адаптуватися і зберегти виробництво після зміни власника.

Так, Немирівський спиртзавод був першим успішно проданим об’єктом у історії приватизації. Після купівлі компанією LVN Limited (Nemiroff) у 2020 році підприємство продовжило діяльність у приватних руках і поступово модернізує виробничі потужності.

Наразі потужність виробництва складає близько дев’яти тисяч декалітрів спирту на місяць, що дає змогу не лише забезпечувати власні виробничі потреби, а й виходити на зовнішні ринки.

Бершадський спиртовий завод також був проданий через аукціон. Покупцем стало ТОВ «Аква Солар Інвест» і наразі виробництво працює поза державною системою. Після приватизації він працює, проте не в повному обсязі через ринкові ризики та необхідність інвестицій для модернізації.

Втім, таких історій небагато, і загалом галузь демонструє низхідну динаміку. За останні роки обсяги виробництва етилового спирту в області скоротилися в рази.

Наприклад, ДП «Гайсинський спиртовий завод» раніше виробляв етиловий спирт для широкого ринку, а його потенційна продуктивність до змін на ринку складала до 10 000 дал/доба ректифікату (майже один мільйон літрів спирту на місяць). Сьогодні ж підприємство не працює. У 2023-му році була розпочала процедура ліквідації ДП «Гайсинський спиртовий завод», що фактично означає завершення його діяльності та виведення з державного управління.